На вітрі тріпотить, мов пломінь вогняний,
Листок вільхо́вий, вчепившися в холодну гілку,
Якій до нього вже немає діла,
Бо всі останні, завчасно, облетіли,
Улігшись килимком барвистим
Чи шаликом пухнастим побіля ніг її,
Щоб вкрити корінь у морозну днину.
А цей... тремтить, долоньку простягає...
- Не відпусти, не відпусти, благаю,
Бо я боюся впасти з цієї висоти
І загубитися між іншими дітьми.
- А чи не чуєш ти, як тріпотить моє серденько.
- Ти мати... Мати?.. Мачуха?.. Ні, Ненька!
- Лети... Лети, як далі, звідси...
- Забудь мене маленький...
Я, Вільха...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2019
автор: @NN@