Що ти знаєш про осінь цю? Золото, молоко...
Для грабіжників сховок ранкові її тумани.
Шість нуль шість - виринає з провулку розм'якло п'яний
І лягає де прийдеться - стелею рококо.
Біла примха строкатих сезонних зотлілих барв
Упускає у себе, а випустити не хоче.
Від порогу в нікуди блукають думки і очі
І пульсує у скронях під ритми її литавр.
Стережися в тумані розгублених їжаків,
Що нанизують, наче намисто, чужу сміливість,
Бо приколють твою, а тоді вже, скажи на милість,
Хто відшпелить її для спасіння сумних віків!
Гей, сміливцю, скажи, що ти знаєш про осінь цю,
Сіру пастку грабіжників щастя на роздоріжжі.
Це капризи туманні, це ігри такі маніжні.
Шість нуль шість, тож виходь і всміхайся її лицю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853027
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2019
автор: