Я зазіхнула на твою свободу.
Переступила виорану межу.
В душі твоїй підпал вчинила й воду
Не залишила, щоб гасить пожежу.
Побач мені, я злого не бажала.
Чуття само крильми залопотіло.
Мені також пече, любові жало
Сидить в душі і трута ходить тілом.
Любов-бджола охоча до печаток.
І як тут бути? Як з цим далі жити?
В землі є рік – вернутися в початок.
А скільки нам відведено любити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)