У прощальному шелесті листя
Зачарований вітер затих,
Роздягається осінь барвиста
У бентежних вогнях променистих.
Аж сумно це -
До того так прекрасно.
У сяйві сонця листя майорить,
Бо літо пролітає своєчасно,
А за відривом - волі, наче , мить.
Здається - все на землю опадає.
Але ж кудись дівається краса.
Можливо серце, тільки, серце знає.
Чи незворотньо кличуть небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852901
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: Андрій Ключ