Чому така рясна твоя печаль,
О небо?
Останні теплі дні добігли до обриву,
Як гурт свиней. Не хочуть погибати.
Чудна людино, холодом не гребуй!
Просочуйся небесним потом - потом змученого стража твого життя.
Все нижче вись - знімайте капелюхи!
Все тисне й тисне.
Все на тебе тисне.
А ти, чудна людино, маєш вуха,
Чому ж не чуєш як скрегочуть ґрати?
І ріжуть парасолі гострим боком небесну мряку - обезсиленого стража.
І зачіпають кільця від ключів.
А ти, людино, маєш добрий розум,
Чому ж, чудна, ці знаки не пов'яжеш!
То значить, ти вже близько від обриву,
Якщо скував
Й накинув мжичку на твої сліди
Небесний вірний страж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852898
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: