Страж

Чому  така  рясна  твоя  печаль,  
О  небо?  
Останні  теплі  дні  добігли  до  обриву,
Як  гурт  свиней.  Не  хочуть  погибати.
Чудна  людино,  холодом  не  гребуй!
Просочуйся  небесним  потом  -  потом  змученого  стража  твого  життя.  
Все  нижче  вись  -  знімайте  капелюхи!
Все  тисне  й  тисне.  
Все  на  тебе  тисне.  
А  ти,  чудна  людино,  маєш  вуха,  
Чому  ж  не  чуєш  як  скрегочуть  ґрати?  
І  ріжуть  парасолі  гострим  боком  небесну  мряку  -  обезсиленого  стража.
І  зачіпають  кільця  від  ключів.  
А  ти,  людино,  маєш  добрий  розум,  
Чому  ж,  чудна,  ці  знаки  не  пов'яжеш!
То  значить,  ти  вже  близько  від  обриву,  
Якщо  скував  
Й  накинув  мжичку  на  твої  сліди
Небесний  вірний  страж.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852898
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2019
автор: