Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850165
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852044
В магічнім ореолі піднебесся,
неначе не закінчується п’єса,
у блиску хмар лиш уяви,
сюжет її твори.
У мерехтінні білих хмар
неначе сотня там отар,
небесні гонять пастухи,
а то пастушки-вівчарі.
Це повітрулі тут живуть,
прохання є? А вони ждуть
і на прохання неземні
краплі дощу будуть землі.
.
У лазурове небо подивись,
вона там є - дивись увись:
у хмарах – личко неземне,
є білосніжне й дощове.
Вже ними небеса цвітуть,
дощ після спеки принесуть,
там магії в височині -
небесно-сині кольори.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854293
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854129
12.09.2019-27.10.2019.
Світлини Ігора Винниченка: “Магія піднебесся…”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10211747545003669&set=pcb.10211747553883891&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852856
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2019
автор: Светлана Борщ