Ховається сонечко що миті
Із- за хмар посилає тепло
Пішли у далечінь літа прожиті
Неначе в житті їх не було
Інколи згадаєш про минуле
Давнім теплом воно зігріє
Та тії миті не відчуєш
Тільки душу надихають надії
Вона завжди є молодою
Не звертає уваги на старості літ
Із тілом йде вона війною
Кохає вона і лине в політ
Як поєднати душу і тіло?
Щоб вічно друзями були
Потрібно зробити все уміло
І квіти разом для них цвіли
Якщо душа завжди молодіє
Тіло в затінку іде за нею
Одна любов їх з'єднати зуміє
Полине щастя у небо зорею
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852743
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: Валентина Ярошенко