Вільготно як і трепетно,
до сліз...
Останнє листя
прихистку немає.
Туман пройшовся
нитками і скрізь
готичну браму
осінь прочиняє.
Ще небо розрізають
літаки,
завершують
свої гарячі тури...
за ними теракотові листки....
А люди одягають
у велюри
мізинці-душі,
душі-вказівні
і безіменні
зігріваються невміло.
А хтось тебе
в неназваній війні
від кулі
прикриває
тілом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852730
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: Окрилена