[i]Сучасне становище[/i]
Президентські вибори ще не близько, але всі вже бачать, як розпалюються передвиборні пристрасті. На наші голови і в наші вуха виливаються тонни політичного бруду і всіляких компроматів, іде явний саботаж виконання Уряду і Президента, ліві структури відчули повну безкарність і безвідповідальність за свої дії і долю держави, і роблять все для погіршення стану в Україні, для доведення нашого народу до зубожіння, до відчаю, до бунту, щоб на хвилі народного гніву і невдоволення в’їхати в керівні апартаменти держави.
Не слід забувати і про тиск нашого північного «брата» - Росії, яка у надзвичайно відповідальну жнивну пору припинила подачу нафти на анаші нафтопереробні заводи.
Але, якби важко не було, проте дуже бридко слухати від деяких співвітчизників: «Оце вам наша незалежність! Оце вам вільна Україна!».
[i]Чи ж винна самостійність?[/i]
На скільки ж треба зубожіти душею, що звинувачувати у всіх бідах найдорогоцінніше для кожного народу – його свободу. Воістину вона дісталась безплатно. А інші ж народи за неї проливали кров, клали на плаху голови, посилали на смерть своїх синів і дочок, аби тільки бути вільними! А хіба наш народ не заплатив не заплатив кров’ю в часи комуністичного режиму? В інших народів горе було тому, хто продавав інтереси незалежності нації! Його рід був проклятий на віки, а сам він заслуговував позбавлення життя.
Але одне: чути нарікання на незалежність від простого люду, а інше – безтурботно спостерігати, як гендлюють нею претенденти на президентський пост.
[i]Так кого ж обирати в президенти? [/i]
Що можна чекати від нашого спікера О. М. Ткаченка в разі обрання його президентом? Його лінія вимальовувалась під час візитів у Москву та Білорусію. Це знову створення імперії тільки вже із слов’янських народів, введення рубля на теренах об’єднання, відання Чорноморського флоту під командування Росії, створення спільних Збройних Сил, конфронтації із країнами заходу припинення їх інвестицій у нашу економіку і т. д. А це те саме, що похоронити Україну і поставити хрест на її державності.
Виступаючи перед житомирянами, О. Ткаченко сказав, що в нього ще вистачає сил, щоб справляти фізіологічні потреби. Слід нагадати панові Ткаченку, що час, коли керівники СРСР здатні були лише свої філологічні «нужди», давно минув. Не такі керманичі зараз потрібні.
Керівником держави мусить бути людина із широким світоглядом, далекоглядна в політиці, не злопам’ятна, доброзичлива, мисляча, авторитетна в світі і нарешті – патріот України. То ж чи варто міняти Л. Д. Кучму на О. М. Ткаченка? По наведених параметрах Ткаченко не підходить.
А Росії, яка й досі не може збагнути, як це хохли самостійнічають, така фігура як Ткаченко, дуже підходить, бо вони вбачають в ньому майбутню маріонетку, ляльку, яку можна смикаючи за мотузочку, примусити виробляти які завгодно кренделі.
Там же, на Житомирщині Олександр Миколайович казав, що йому «стидно за американців, які хочуть, щоб їхній президент був імпотентом». Користуючись його термінологією, нам було стидно спостерігати за діями Ткаченка під час візитів в країни ближнього зарубіжжя, який вставав на лапки, лив бальзам на думську душу, аби догодити північним «братам».
Ніхто не каже, що з Росією треба ворогувати. Потрібно з нею підтримувати нормальні, людські, добросусідські, але рівноправні відносини, такі як у всьому цивілізованого світу, але не за рахунок суверенітету України.
То ж невже ми, виборці, втратимо відповідальність перед своїми нащадками і знову штовхнемо рідну нашу Україну на століття в кабалу? Невже ніхто не відчуває загрози?!
Обрання Ткаченка президентом України буде не просто помилкою, а злочином перед прийдешніми поколіннями.
[i]В. Новосільський, газета «Панорама» за 31.07.1999[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852710
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2019
автор: САВИЧ