Вже тихий вечір біля дому,
Митцем, стривожує думки.
Місяць у німбі золотому,
Запалив в небі осяйні зірки.
Сіра ніч по землі мандрує,
А я сховав від неї свої думки.
Пугач у темнім лісі галасує,
А я зачинив душу на всі замки.
Лягаю, щоб відпочити,
Хочу пізнати радість уві сні.
Мрію, вловити чудні метеорити,
Що залишають в небі свої вогні.
А під ранок прокидаюсь,
Ловлю життєві миті, загадкові.
З промінням сонечка зливаюсь,
Спиваю світанки фіалкові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852610
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Віктор Варварич