Ця осінь тобі дається, як панацея,
Щоб можна було сповільнити звичний ритм,
Розсипатися на ямби і на хореї,
Ввібрати у себе пахощі й кольори.
Розплавитися у золоті падолисту
І пасмо ловити сонця, мов кошеня,
Вдивлятись в осінню синь, кришталево чисту,
Із вкрапленнями чорнильними вороння́.
Ця осінь – не випадковість, це Божий намір,
Щоб ти не спіткнулась босою на стерні,
І стала комусь журавликом оригамі,
І тліла комусь ліхтариком у вікні.
Щоб він прокидався, згадуючи про тебе,
Здіймаючи крильця зморщечок межи брів,
Щоб ти не була ножем йому поміж ребер,
А сонячною леліткою в рукаві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852602
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Наталя Данилюк