Навіть в цьому мільйонному місті
Серед інших - знаходиш мене.
Я стою серед інших (повз - чи факти, чи вісті)
Із цікавістю: чи омине?
Ще, обскубані поспіхом, крила
Ледь спазмують під грубим пальтом.
Вже летіти несила і стояти несила.
Хто ж ми, зречені вічності, хто?
Час навчив мене не озиратись,
Раптом виявлю, що відпустив.
Тож сьогодні нас двоє, нам із ним не розстатись, -
Я й півкроку за мною - обрив.
Та обдурене розумом серце
У мільйонному місті проваль
Учуває твоїх коливань мілігерці
Й б'є у плечі, мов кришиться сталь.
Все спинилося - раз і навіки.
Все завмерло: обличчя, слова...
Світлий янголе неба, стань тепер чоловіком,
Наче в казки - кінцівка нова.
Ти знаходиш мене і тривожиш.
Та мовчиш. Все мовчиш і мовчиш.
Може це просто вітер, може марево, може...
Серед інших... - впізнай мене лиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852542
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: