Знову невиспаний кароокий.
Крики вночі, немов караоке.
Ніжне обличчя навіює спокій.
Як далі бути, не вирішив поки...
Кроки. Знаєш, вітер солодкий.
Порожнеча, який в неї окіл?
Її осягнути не вистачить р'оків.
Знову кістки стерті на попіл.
Погляд навпроти, наче не проти,
Сонцем у серці дає силу бороти.
Хочу, щоб ти лиш забула турботи.
Співай мені, поки в тумані широти...
Декому присвячено, а кому це вже зовсім інше запитання...
(я знаю що ти знаєш)(ти ж знаєш?)
15.09.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852507
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Моряк