Твоя чоловіча краса вражала.
За посмішку світлу й іскристу,
За душу чудову і пломенисту,
Кожна б жінка тебе покохала.
Не мав на йоту до себе жалю.
Гірської річки водиця бистра,
Чи сауна від голих тіл піниста,
Помічали рубці на скрижалях.
Проблеми дрібними здавались
На лікарняному твердім ліжку,
І хірурги над тобою схилялись.
Востаннє дерся вгору як кішка,
Гірська висота не підкорялась,
Щоби не пустити донизу пішки.
(Сонет)
7 липня 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852402
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.10.2019
автор: Володимир Кепич