Язик рубає,ножа сильніше,
і думку робить,ще чорнішу.
А біль пронизує,не тільки тіло,
але і душу,наче рубало загострене залізо.
Язик,як меч усе рубає,
а хто керує,хто в руках тримає?
Накази хто дає- рубати,
треба подумати,не можу так сказати.
Можливо брехня все натворила,
але можливо, їй допомагає і гординя.
І рубають,що сили ці подруги,
а, що буде з людиною,уваги не звернули.
Брехня й гординя,можуть все зробити,
можуть в людині, віру в себе вбити.
Тоді душа поранення не переживе,
а тіло без душі-а,що воно таке?
Не хочу бути слугою,я цих двох,
й для цього,я роблю цей крок.
Стараюся, брехні й гордині не служити,
стараюся,я з правдою й повагою дружити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852382
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2019
автор: Бабич