Казка світанкова

На  медах  настояна  казка  світанкова,
По  долині  росяній  вітерець  гуляє,
В  небі  загубилася  місяця  підкова
І  блискучих  зіроньок  в    вишині  немає.

Солов’їним  щебетом  серце  розвивається,
Гомонить  сполохана  в  річці  осока,
І  піснями  ніжними  «Мрія»  озивається,
Що  її  мелодії  чути  здалека.

Рум’янило  сонечко  небозвід  окрайчиком,
Променистим  човником  вгору  поплило,
По  ярках  і  пагорбах  пострибало  зайчиком,
Поки  не  осяяло  все  моє  село.

Розбудило  соннії  квіти  мальви  пишної,
Що  в  задумі  трепетній  сперлася  на  тин,
Трударів  натомлених  знов  до  праці  кликало,
Щоб  достаток  сіяти  для  своїх  родин.

Ранок  пригортав  мене  ніжно  прохолодою
Доторкнувся  лагідно  до  мого  чола,
Шепотів  тихесенько:  «Це  не  забувається!»
Хоч  якими  далями  доля  не  вела.

23.10.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852372
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч