Тож повір мені раз і назавжди, що більше такого ніхто не потерпить,
Бо сніги тануть вп'яте, болить уже всоте, від зим не вбачаєш ефекту.
Ти встаєш о дванадцятій лиш за умови, що ти не заснеш ще на вісім.
Криза раннього холоду частою стала і, схоже, усіх давно бісить.
Ходиш кволо, мов чорт, що не випив дві чарки за стійкою в барі о другій -
Від такої погоди захочеться десь якнайбільше сміятись на кутні,
А ще більше - від тих, хто ще досі чекає на магію Нового року,
Адже треба лишатись слабим або диким, щоб вірити, поки є морок.
Смерть презирливо ставиться, наче готова тебе поза чергою вбити,
Але так і не годна сказати, що ти вже потрапив в її чорний список.
Неохоче виходиш із дому, аби не заріс від такого застою,
А далеко ходити не хочеш, щоб знов не дістати погоднього болю.
Я тебе запевняю - зиму пережити ще гірше, ніж вижити влітку,
Бо зима зберігає енергію - літо ж за миті тебе робить диким.
Стіни сірих радянських панельок змішались з болотом і сірою стелею,
Утворивши, напевно, похмуріше, ніж замальовки готичних костелів.
Попри те, чоловіче, зима - то не зовсім кінець магістралей у вічність.
Але спізнення майже на цикл стає надто звичним, хоча когось й бісить,
Бо коли сніги тануть вже вп'яте, а ти не вбачаєш в природи дефектів,
То ти втрачений в світі або ж "Новий рік над усе" - то твоє часте кредо.
Я не знаю, чим може скінчитись цей хаос, який не спинив оборотів,
Але варто змиритись, бо навіть в природи критичні дні стали вже модою.
Але лиш за умови, що твій Миколай не приніс попід подушку різку,
Можна йти у майбутнє, бо попри стабільність інертних речей,
Зима близько.
28.12.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852368
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 23.10.2019
автор: Systematic Age