Як важко іноді відкритись Світу
І показати істинне Лице.
Думки послати в лапи вітру
Хай розмалює олівцем -
І понесе у сині далі,
Туди де в золоті туман,
Де обертаються печалі
На диво - посмішок фонтан.
Дивитись Людям прямо в очі,
Там відзеркалює Душа -
Вона повідає охоче
Куди їй хочеться рушать.
Відкрити істинні Бажання,
Таланти, Здібності, Дари
Після Тривалого мовчання,
Після надуманої гри...
Творити, Діяти, Любити
ВСЕ, що ХОТІЛОСЬ повсякчас.
НЕ існувати - РАДО ЖИТИ!!!
Без чудних МАСОК і Прикрас..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852337
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2019
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна