Осіння прохолода, то не добрий час
Всім небо перестало посміхатись
Промінчик сонця у душах погас
На що тепер нам сподіватись?
Будуть голі дерева і чорна земля
Холодні вітри з півночі завіють
З поза хмар місяць не так осява
А зірки танцювати ще мріють
Веселі ранки пішли в далечінь
Туманом всі мрії покрились
Є у птахів небесна височінь
Вона нам лише наснилась
Опаде останнє листя із дерев
Вітер його зажбурляє недбало
Було так завжди й до тепер
І усмішка до нас невдала
Скоро настане неприємна мить
Котра не радує усіх собою
І серденько трішечки щемить
Будемо жить наступною весною
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852332
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2019
автор: Валентина Ярошенко