Ну навіщо тобі ці записки - скрутив, підкинув
Я коханка твоя улюблена. Цілуй нестримно!
У дубів під ногами приляжемо на хвилину
Ти розтанув у косах моїх, чи навспак полинув,
Щоб почати усе із початку? А мені тут зимно.
Ну навіщо тепер їх читати? Усе в них тлінне
Ледве жевріє кольором осінь у їхніх жилах
І коли ти зривав їх безжально, то я тужила
А коли устеляв ними стежку - сліди губила
Бо усе, навіть осінь і ти, навіть я - перемінне.
У дубовому листі грається вранішній промінь
Мій коханий спізнився на стрічу в погідну днину
Наші свідки невільні в чеканні вкрай нерухомі
Самотужки з обличчя здмухую снів павутину
Ще хвилина і я наче вітер, наче ти - полину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852260
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: