Прусту

Допоки  вітер  
в  парку  розгортатиме
алею  
як  цукерку  
від  фольги
з'єднай  мене  
із  серцем,  
операторе,
і  зупини  
уривчасті  гудки.

З'єднай  із  часом,  
що  належить  Прустові  
я  розділю  
сто  років  самоти
на  зерна  чорні
 і  міцні  робустові
на  подихи  
і  кроки  
як  ковтки....  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852097
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Окрилена