Лише тільки ти, самотність моя,
Бачиш пориви мої здолати тебе.
Лише тільки ти чуєш крики мої.
Крики відчаю у тиші, пітьмі.
Тільки ти поруч зі мною,
вдягаєш із посмішкою зашморг на шию
надіям моїм, сподіванням.
Із хрустом ламаєш зусилля втекти.
Із болем показуєш, що шансів немає.
Ти топиш нещадно душу мою,
у болоті, що люди життям називають.
Гине вона, а тебе це втішає.
Тільки ти поруч загибель моя,
що тишою благання мої заглушає.
Тільки ти поруч зі мною.
Самотність і я, нікого більше немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852075
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Олександр Лісний