ЦЕЙ СВІТ НЕ З СИЛІКОНУ І НЕ З ВОСКУ

Цей  світ  не  з  силікону  і  не  з  воску.
Цей  світ  іще  живіший  всіх  живих!
Досліджую  нові  ділянки  мозку,
неначе  Україну  –  більшовик.

Дорослішаю,  пнуся  і...  спинаюсь.
На  ноги.  На  доктрини.  На  любов.
Крізь  терни  продираюсь  до  Синаю.
Розграфлюю  життя,  немов  альбом.

Що  криється  на  завтрашній  сторінці?
Застій,  падіння,  злети,  віражі?
В  крові  –  відлуння  даків  й  асирійців
життя  зачистить  кличе  від  іржі.  

Веде  жбурляти  вірші  й  гасла  з  пращі,
окреслювати  зони  –  "свій"/"чужий".
Штовхає  до  вершин  –  ще  вищих,  кращих
й  на  сотні  ще  не  звіданих  стежин.

І  посестер  дарує,  й  побратимів
(а  з  ними  –  не  минає  й  ворогів).  
А  ще  –  шпаринки  втечі  од  рутини,
а  з  ними  –  і  в  рутині  гори  днів.

Мені  б  лиш  не  втонути  в  ополонці
(по  колу  зі  світилом  –  день  у  день).
І  пильних  двох  янгелів-охоронців,
прихильну  долю  –  з  відданих  людей,

з  якими  б  я  –  живіший  всіх  живіших  –
здирав  зі  світу  віск  і  силікон.
З  якими  б  і  у  прірві,  й  на  узвишші
себе  відчув  людиною  цілком.

©  Сашко  Обрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851942
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2019
автор: Олександр Обрій