Осіннє сонце

Осіннє  сонце  котить  новий  день,
 Порізаний  на  шаль  зимовій  ночі.
Останні  звуки  журавлів  пісень
Самотнє  небо  більше  не  лоскочуть.

Згорає  листя  на  старих  дубах,
Стоять  берези-верби  напів  голі.
Йде  осінь  –  власно  та  по  головах,
Чіпляючи  тумани  на  тополі.

На  павутинні  хмари  дощові
Волочить  небом  –  хто  їй  заборонить?
Ще  клунок  заморозків  на  плечі,
Вітри  холодні  перед  себе  гонить.

І  боязко  оглядується  день,
У  банку  з  вишнями  сховалось  літо.
Немає  жайворів,  то  де  ж  узять  пісень?
Згорає  сонце,  хто  ж  нас  буде  гріти?

Гарячий  чай?  Калиновий  вогонь?
Твої  цілунки  чи  солодка  кава?  -
Твій  погляд  і  тепло  твоїх  долонь,
І  осінь,  від  любові  золотава…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851931
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2019
автор: Волинянка