Ви знаєте -я звідти родом,де цвітуть сади,
де з під землі беруть початок свій річки,
І гори впираються у небо синє,синє-
де "Добрий день" почуєте від кожної дитини.
Я з Закарпаття точніше я з села-
я з Углі,це там де рідная моя земля.
Повсюди ліс як море розпростерся,
і високим буком і смерекою у небо вперся.
А річки Уголька-велика і мала,
як шаллю обвили пів села.
І сонечко над горами піднялося високо,
наче картина,радує село всім людям око.
Углянський монастир,що височить на горах,
до нього попадеш,по всіх що є дорогах.
Пасовище велике при вїзді у село,
як скатертиною -квітками і травою розцвіло.
І де неглянеш на село- пянить краса,
це Угля наша-так скаже кожний житель нашого села.
Невзгоди є життєві всюди є теж і в нашому селі,
але невзгод немає в одному-це у його красі.
Тому й кажу всім-Угля наша чарівна,
вона є наша вона у нас одна така.
Хоч день хоч ніч,хоч Літо хоч Зима-
манить й пянить людей Углянськая земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851858
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2019
автор: Бабич