Горить свіча, потріскує в тиші.
Малює на стіні химерні тіні.
І линуть дум далекі міражі,
Минулого, як відблиск в мерехтінні.
Цей вечір дає змогу зазирнути,
У те, що заховав десь горизонт.
Моє життя змогло перевернути,
Лиш зрідка повернутися у сон.
І капала свіча, немов сльозами,
Відчула гіркоту усю душі,
Що в пам"ять повертається кругами,
Де ми уже не рідні й не чужі.
Це довгі ночі й дні, роки і час,
Вони існують не на нашу користь.
Колись були ми, вже немає нас.
А в душах залишилася прозорість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851829
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2019
автор: Cнежана