Листок календаря перегорну я знову ...
І листопад , як легінь молодий ,
Веде зрадливу вже якусь розмову...
Осінній місяць , що під зимовий .
Такий він дужий , трохи гонористий ,
З дерев останнє листя обриває.
Нині мороз , а завтра день барвистий,
І примх його ніхто вже не вгадає.
Зранку все у срібло прикрашає,
Посохлі трави у садах й полях...
А під полудень сонце пригріває,
І луг в останнє осінню пропах.
То теплий дощик з вітерцем у парі ,
І падолист нам стелиться до ніг...,
То насувають темно-сині хмари,
І сиплеться колючий мокрий сніг..
Скільки б не моргав і не міняв погоду,
І не старався втримати свій час.
Вже не одержить він таку нагоду,
Бо йде зима... Його вже подих згас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2019
автор: Калинонька