КИСЕНЬ І МЕЧ

       [i]Слово,  народжене  
       факельним  вогнем  
       Покрови  14.10.19-го…
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hgwhyjVMOzE[/youtube]
[i][b][color="#044970"]Вогню,  повірте,  так  потрібен  кисень  –
в  задусі  серце  воя  не  горить!
Та  атмосфера  ще  азотом  тисне,
прискоює  блаженну  згину  мить…

Життя  ж  бо  є  сердець  святе  горіння,
що  ближнім  віддає  своє  тепло…
Що  з  того,    що  згниє  пусте  коріння?
Воно  псує  життю  одвічне  тло.

В  наш  час  цінується  лиш  та  рослина,
що  родить  людям  життєдайний  плід…
Його  вогонь  зігріє  дім  родинний
й  розтопить  у  довкіллі  вічний  лід.

Нехай  в  добрі  народжуються  діти,
які  не  знають  диких  ворожнеч.
Від  тих  плодів  розпустяться  ще  квіти,
впаде  в  безсиллі  з  рук  злодіїв  меч![/color]
[/b]
15.10.2019

На  світлина  автора:  у  підніжжі  постаменту
поверженого  ідола  (із  сімейної  хроніки:
брат  Василь  в  День  Пкрови  та  Української
героїки  (УПА,  Козцтва,  Захисника  України).[/i]

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851594
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 16.10.2019
автор: Олекса Удайко