[i]Життя минає стрімко.
Не встигнеш оглянутися,
як воно усміхається
поглядом юначим
іншому комусь уже.
Легкою ходою
віддалиться раптом
до весни-спокуси
п"янких сподівань
у полі бажань
ловити мрію-Жар-птицю...
А я подивлюся йому услід,
немов поважний сивий дід,
з-під капелюха звівши брів,
шукаючи бадьорих слів,
коли болячка десь та й вилізе,
зітхнувши розпачем утрати літ,
поплентаюся в сторону осінню.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851563
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2019
автор: Мандрівник