На підвіконні від морозів квіти вже привяли,
і птахи в небі відлітаючи кричали.
Опавше листя винограду устелило двір,
готується природа до зимових довгих снів.
І річка без крику й сміху дитячого сумна,
це все тут було Літом коли купалась дітлашня.
Сухі листочки наче човники по річці пропливають,
можливо в теплі краї за птахами втікають.
А поки,що ген сонечко з-за хмарки визирає,
хоч і не гріє вже,та душу людям зігріває.
І ліс одівся весь у жовто-зелені кольори,
а ще у лісі де не глянеш,очі радують гриби.
Так Осінь показує усім свою красу,
наче кричить-радій усе живе життю.
Я краща і красивіша за Літо,
закохуйтесь у мене я тепер володар світу.
Ось так панує Осінь на моїм дворі,
але забула Осінь,що підвладна ще Зимі.
І плаче дощиком Осінь і небо плаче чарівне,
знову нагадуючи людям-тепла вже не буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851409
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2019
автор: Бабич