Дерева голі вже стоять,
Під лапами листва,
По лісу бродить ведмежа,
Шукаючи тепла.
А де веселий промінець,
Що в очі заглядав?
А птах де дівся, той малий,
Що гарно так співав?
Круки зібралися у гурт
І крумкають з гори,
Не бачив ще, ведмедик наш,
Осінньої пори.
В цупкі обійми сон бере,
Не в радість і грання.
Зануритись би в листячко
І спати б до рання.
Ведмежа матінка йому
Вже моху запасла,
Пахучих гілочок з ялин
Додому притягла.
Іди з матусею, малий
В барліг свій, та засни,
Хай буде тобі затишно
До самої весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2019
автор: Зелений Гай