[[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Краплинка краплю доганяє,
Їх вітер струшує з гіллі.
І з ними, граючись, гойдає,
Як діаманти у імлі.
Одна краплинка ось зависла:
Вона остання серед всіх.
Її залишив він навмисне,
Бо хоче знову нових втіх.
Він придивлявся так і сяк,
Так дивувала її сила.
Невже, він просто був добряк,
Що його вчинок зупинила?
Хотів хитнути він стебло,
Яке занадто було хиле,
Та краплю сонце обдало -
Всі вітру наміри змінило.
Розтала крапля тут нараз,
У невідомість полетіла,
Та вітер глянув без образ:
Бо теплота - велика сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2019
автор: Н-А-Д-І-Я