В'ЯНЕ КВІТКА БЕЗ СОНЦЯ
О, так нежданно прийшла -Осінь Золота!
я до землі, опадаю листям вишні.
Bідлітають, журавлі і в душі -журба
шукаю, свою весну літа колишні.
О ,красуне Осене -панно чарівна!
я, знімаю капелюха перед тобою...
A ти, зігрій мене ,ще променем тепла!
закружляй, у вальсі ніжною струною.
Шелестить ,так бентежно листя на вітті
стелить, до моїх ніг килим, осінній сад.
Багряніє ,зелен лист на верховітті
плаче, захмарене небо у листопад.
Ніби, вчора я йшла у літо молоде...
і блаженний рай білосніжно розквітав.
у мріях ,злітала під небо голубе
соловей, про кохання пісню щебетав.
О́й ,мої роки, ви пташки білокрилі !
чому ,так рано -рано відлетіли вдаль.
Bи ,розмалювали коси чорнобриві
у серці ,залишили смуток і печаль.
Лишили , мерзнути під холодним дощем
троянді, цвісти в дикій тузі у саду.
I осипаються ,пелюстки день за днем
в'яне, квітка без сонця і губить красу .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851366
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.10.2019
автор: Чайківчанка