З онуком
Павлуші
Ми сидимо на шпалах, в тупику,
нам літнє сонце спини припікає,
в безпеці ми на цьому острівку,
ніхто нам мріяти не заважає.
І кожен дума мовчки про своє,
нас шість десятків років розділяє,
та це пустим для нас нараз стає,
бо сенс життя і цінність кожен має.
Гуркоче поїзд і мигтять вагони,
вони несуть тебе кудись у даль,
роки і дні, шалені перегони,
мені несуть лише гірку печаль.
Не хочу я у невідому даль летіти,
я хочу в цьому тупику лишитись,
у теплім літечку з тобою вдвох сидіти,
і як гуркочуть поїзди дивитись.
12.10.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2019
автор: Микола Коржик