Лиш на землю Парижу ступаю,
А душа вже додому летить.
За родиною сум обступає.
Серце навпіл, як можна ділить?
Бо сім’я –то безцінне для мене,
Це гніздечко моє золоте.
І натхнення моє незбагненне.
Це - мені найдорожче, святе.
Не страшні перепони й морози,
І проблеми життя не страшні.
На шляху подолати все зможу.
Тільки б - вогник у ріднім вікні.
Світ барвистий мене не вражає-
Пеленою сіріє туман...
Це Париж мене так проводжає,
Знає, в серці моєму - зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851226
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2019
автор: Ніна-Марія