Під колискову

Під  колискову  цвіркуна,
Повільно  йду  додолу,
А  в  небі  стільки  ще  зірок
Я  не  дорахував...
Мене  ковтає  глибина,
Затягує  по  колу
У  безпритульний  вир  думок,
Що  снами  хтось  назвав.

Звичайна  ніч  втонула  в  снах,
Вони  уже  реальні...
Підміни  не  второпавши,
Я  в  тисячнім  житті,
Живу  в  буденних  чудесах,
У  неможливих  тайнах!..
Мої  найбільші  клопоти
—  Пробудження  оті!..

З  якими  знову  боротьба,
З  якими  знов  миритись...
А  ще  —  радіти  щиро
Й  розуміть,  чого  ж  ми  тут,
Хоч  ось  —  і  біль  і  стидоба,
А  добрим  слід  ділитись
Й  разом  дістатись  миру
—  Найскладніший  інститут.

Під  колискову  цвіркуна
Стираються  тривоги...
Це  щастя  —  коли  спиться,
Не  забути  б  знов  про  це!
І  не  ганьбити  імена  —
Ні  ближнього,  ні  Бога
Коли  гукнуть:"Прокинься!"
Перші  півники  в  лице.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851049
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Ніколя Петрович