І знову дощ й калюжі на дворі,
знову природа плаче і все в журбі.
І капельки об дах бють ритм-
хоч Осінь наступила і я вже звик.
Куди не глянеш все якесь сумне,
і все підказує-тепла вже не буде.
Осінь мине й Зима буде на дворі,
і це побачимо-при першому морозі.
А поки дощ а поки де неглянь мокро,
з птахами Літо відлетіло- втеплих краях воно.
І тільки тихо,тихо бють капельки у вікно,
навірно холодно їм там а в хаті так тепло.
І виноград схилив листочки до землі,
вони вже не зелені-вони знесилені й сухі.
Він теж людям віддав свої плоди,
він як і я-не може жити без теплоти.
Коли пташки співають й промінчик виграває у річках,
і теплий вітер грає листям у буйних садах.
І радісно стає від думки на душі-
хоч розумію,що це все буде як прийдуть Весняні дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851048
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Бабич