Поезія – це дивна суєта
Коли летиш, мов ангел, ти над світом,
Коли душа твоя тебе пита:
Поет – це той, хто є у світі світлом,
Як автор головного «Заповіту»?*
Поезія – це й муки поколінь,
Записані у пам’яті скрижалі,
Коли народ не шкодував колін –
Стояв. Терпів і м’язами тужавів,
І збагативсь гетьманами-мужами.
Поезія – це стан твоїх сп’янінь,
Коли ти весь, неначе на долоні,
І сміло без обмежень, поклонінь
Лишаєш для наступних поколінь
Творіння про агонію в полоні.
Поезія – це й віртуальний світ,
Коли ти з божествами наодинці,
Це й на землі простий людини слід,
Це в мами біля хати чорнобривці,
На котрі та не встигла надивиться.
6.10.2019.
* – Т. Г. Шевченко.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851044
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Ганна Верес