Фараонові миші

У  кам'янистих  пустелях,  
де  ніч  -  нібито  відпустка  
В  арктичні  сніги,  у  пеклі  
Щоденного  сонця  мангусти

Навряд  чи  дрімають.  Замість
Обідніх  фієст  розкопки  
Проводять,  і  лапками  камінь
Все  котять  кудись,  аж  поки  

На  древню  споруду  схожий
Трикутників  грані  разом
Зійшлися  -  і  вже  безодню  
Пустелі  прикрасив  замок  

Велично,  пірамідально  
Здіймається  -  з  манускриптів
Нащадкам  іще  не  знане  
Обличчя  старого  Єгипту

Обвітрене  трохи  часом,  
У  зморшках  із  битв  і  воєн
З  очима,  немов  оази,  
Із  величчю  рис  фараонів  

Ще  досі  непізнане  попри  
Усі  експедиції  світу...  
Щоправда,  десь  там  у  норах  
Живуть  фараонові  миші

Єдині  на  варті  сакральних
Містерій  і  перероджень  
Все  котять  і  котять  камінь
У  першопричинні  води  

P.S.
Кінець  -  уникаю  спокуси
Багато  ділитися  з  вами:
Бо  пообіцяла  мангустам
Тримати  язик  за  зубами.  







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851039
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Siya