Колись ми станемо зорями

Колись  ми  станемо  зорями.
І  в  ніжно-голодній  пітьмі
Сіяти  світло  прозоре
Будемо  ми  -  вже  не  ми.

Колись  від  усіх  спогадів
Залишаться  тільки  чутки.
Ми  будемо  сяяти  повагом,
Далекі,  яскраві  зірки.

Без  волі  і  без  пам'яті  
Палають  на  небі  вогні,
Коли  на  планеті  з  каменю
Живуть  істоти  земні.

Живуть  сумні,  не  цінуючи
Свій  рідкісний  дар:
Шлях  ногами  туруючи,
Торкатися  думкою  хмар.

Хочу  тебе  кохати
Нині,  тут,  на  землі,
Поки  жовті  зорі
Для  нас  лише  ліхтарі...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2019
автор: Зоря без імені