МОЯ ДОРОГА

Пр:  Веде  удаль  мене  дорога,
Веде  через  усе  життя.
Що  почалася  від  порогу
І  повела  через  жита…

Поміж  житами  вдалину  лежить  життя  мого  дорога,
Зустрів  тут  долю  й  сивину,  були  і  радощі  й  тривоги.
Дорога  ця,  як  битий  шлях,  оберігала  від  нещастя,
Вилась,  як  змійка  по  полях,  проте  не  повертала  часто.

Інколи  брів,  частіше  йшов,  сміялись  гори  і  долини.
На  ній  я  доленьку  знайшов,  там  де  квітує  кущ  калини.
Я  зупинявся  на  путі…  Часами  солов’ї  співали…
Жита,  вони  мені  святі,  мене  із  долею  вінчали.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850910
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2019
автор: Віталій Назарук