Люди по натурі егоїсти є,
І завжди цінують тільки своє,
До біди чужої вони черстві,
Ще й до того в душу наплюють тобі.
А душа зранена, а душа кричить:
"Не бажайте злого нікому й на мить!"
Розпинають люди кожного із нас,
І руки вмивають, як колись Пилат.
А людська байдужість-це крок до гріха,
Бо вона розпнула Ісуса Христа,
Як в юрбі кричала:"Ти його розпни!"
А якщо б хоч трошки було доброти,
Бога б не розпнули,не страждали б ми.
Чому у цей панцир черствості влізає ,-
Кожен сам себе нехай запитає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850799
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2019
автор: Haluna2