Край битого шляху іду по стежині,
Де хміль зачепивсь за кущі.
На липі квітучій, в гніздечку пташинім,
Я місце шукаю душі.
Іду я додому, іду, як на прощу,
Співають в гаю солов’ї.
Тут дім мій дитинства, тут рідна Миргоща*,
Тут роки найкращі мої.
Кругом на полях пшениці достигають,
Цвіте конюшина, як сніг.
І де б я не був, у село повертаюсь,
На рідний батьківський поріг.
А серце тріпоче, як пташка у клітці,
Стежина додому веде…
Немає вже тата і мами в хустинці,
Калина і далі росте.
Піду на могилу до тата і мами,
Про власне життя розповім.
В очах будуть довго клубитись тумани,
Від сліз, що у серці моїм.
*Мирогоща. А Миргоща – це місцева назва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850795
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.10.2019
автор: Віталій Назарук