[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В ендшпіль року м’яко
впала з неба осінь
і позолотила спомини в душі –
в ній тепер коралі
й неймовірна просинь,
хоч ріллю цяцькують бісером дощі…
На краєчку долі –
сонце в видноколі,
і безхмарне небо – в долі на межі.
Стелиться низенько
рястом шлях у полі,
й жайвором вже впала пісня в комиші.
А з-за горизонту
чути голос зову –
до великих звершень, до нових висот,
світлі дні осінні,
їхня тиха мова
ваблять нас до чину і мирських чеснот.
...Бути на цім світі –
щонайвище щастя,
креатура Божа й рукотворний рай!
Сонми барв одвічних
кличуть до причастя,
в край любові й братства,
в благоденства край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.10.2019
автор: Олекса Удайко