Уже давно минули наші старти,
Спливли-злетіли радужні роки...
Усе життя були ми, як на варті,
Тепер до фінішу ведуть стежки...
В нашім житті всього було доволі,-
І перемог, поразок і пітьми...
Минулим ми буваємо в полоні,
Та живемо між добрими людьми...
Не легко нам, та будем ми ще жити,
Є ж у нас досвід, витримка і гарт,
І працювать уміємо й творити,
Боротися і жити ще нам варт...
Не сумувать за тим, що вже минуло,
Його ж бо неможливо повернуть,
У часі ми йдемо ніби за плугом,
Те що було не можемо забуть...
Ми живемо і жити ми ще будем,
На перекір всім бідам і журі,
Поки серця ще б"ються в наших грудях,
Працюємо й співаємо пісні...
Ми не гадаємо, що далі буде,
Все що було у спогадах живе,
Нас поважають рідні наші й друзі,
І ми їм дуже дякуєм за це...
Так як було у нас уже не буде,
(Хотілося б і кращого, однак)...
Не прихотливі ми і скромні люди,
До фінішу торуємо вже шлях...
Отож живімо у добрі, всі люди,
Не допускаймо в душі сум і страх,
І хоч частенько тисне щось у груди,
Та фініш наш-це все ж таки не крах!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850621
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.10.2019
автор: геометрія