ПОЕТ


Баланс  тримати…Хоч  так  важко
Іти  по  лезу  знов  ножа,
Ще  й  вічний  сумнів  гризе:  за  що,
На  сталь  став  схожий  шлях  життя.

Перо  поета  мов  жердина,
Й  душа  його  еквілібрист,
Наївний  трохи,  як  дитина,
Хоч  дасть  хтось  вирок-егоїст…

Тримати  марку,  не  піддатись
В  лещата  лестощів,  образ
І  встигнути  думки  віддати,
У  щирій  римі  без  прикрас.

Ділитись  словом  і  душею
І  помирати  у  рядках,
Тонути  у  коханні  з  «Нею»,
Немов  в  озерах  і  морях!

Писати  так,  аби  жаліли,  
Щоб  задрість  брала,  чи  був  гнів,
Щоб  рима  мала  знак  довіри
І  викликала  радість,  спів!

Щоб  витирала  з  очей  сльози,
Чи  брала  серце  у  полон,
Аби  з  рядків  русяві  коси,
Торкались  і  чужих  долонь.

Аби  метелик-гріха  з  віршів,
Став  плодом  сотнів  животів,
Щоб  прагнув  хтось  блаженства  й  тиші,
А  хтось  згадати  все  схотів.

Була  щоб  віра  до  рядочків,
Все  інше  просто  лиш  слова…
Ще  Діоген  казав  у  бочці,
Ця  гордість  наша,  річ  пуста.

Нема  у  світі  досконалих,
Перо  у  кожного  своє,
Ба,  навіть,  у  поетів  вдалих
Бува,  народиться  не  те.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850556
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2019
автор: Ярослав Ланьо