Я не зітхаю...Про мене, хоча й не мені,
Пишеш повільно - лінивому не до печалі.
Хтось наближається тінню на змерзлім вікні,
Ти ще і досі незвідані косиш причали.
Я не зітхаю...Голодних нема блискавиць.
Серця мого донедавна нечитана збірка
Молиться сьомому небу, коли горілиць,
Ще не розгорнута, нишком натомлено зирка.
Я не зітхаю...В любові - ні суддів, ні вбивць.
Хоч проклинай, хоч молитву народжуй довічно.
Душу зіщулену вийму з вологих зіниць
І притулюсь, забігаючи із Потойбіччя.
Я не зітхаю...У пристрасті ризики ті ж,
Як і над прірвою, тільки невидимі зразу.
Закуток райського саду й нагострений ніж, -
Дикий хамсин, що до смерті кохає оазу.
05.10.19.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850555
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2019
автор: Ліна Ланська