Я - вітер!

Здіймається  лист  у  вир  прощальний.  
Натужний  свист.  
Вітрам  не  кортить  на  переправі  бути  за  човняра.
Та  кожен  є  тим,  ким  бути  повинен,  
Про  фатум  стисло:
Тримайся  курсу,  греби  на  видих,  все  інше  -  тля.  

Але  ж,  Боже  мій,  Боже  мій,  Боже  мій...  Мій  Боже!
Так  лагідно  нині,  так  злагідно  нам  із  вітром.
Коли  у  мені  все  нутро  як  зело  розквітло
Ти  рвеш  його  з  місця  в  повстання  оце  вороже
І  плаче  моя  земля.
Плаче.  
Тшш...  
Це  осінь  лишень.  
До  кишень  каштани  -  
Стук-дзень...
Ніхто  проти  осені  не  повстане,  
Ні  куций  день,
Ні  заклопотані  білки,  ні  зашмаркана  дітвора.
Кожен  у  собі  носитиме  свого  персонального  Ра
І  з  цього  собі  радітиме.

Я  вітер.  
Я  вкотре  для  світу  вітер.  
Мені  пора.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2019
автор: Кузінатра