Чепурна осінь, то ж потішимось люди,
Роси бурштинові, сяють, іскрять всюди,
Проснулось сонечко, промені ласкаві,
Ніжні цілунки, а погляди лукаві.
Хоч тепла й менше, але ж вони жадані,
Дозрів горішок у зеленім жупані,
Зраділа білочка, жолудю на дубі
Зло кряче ворон, аж на верхівці, в чубі.
Чепурна осінь - є золотисті крила,
Завзято з вітром, вже земельку накрила,
Десь менше кинула сяючих краплинок,
До лісу більше, тих, яскравих зоринок.
Виграють роси, так ніжно ваблять очі,
По златім листі, то ж я пройдусь охоче,
Чепурна осінь, така вміла майстриня,
Багата панночка. Дивовижна скриня.
Є в її шатах, давно золото й срібло,
Гарна господарка, розсипає сміло,
Ще й фарб підмішує, із глечика свого,
Все з добротою, це до погляду мого,
Чепурна осінь, враз всміхнулась до сонця,
І нею я, захоплююсь край віконця.
05.10.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2019
автор: Ніна Незламна