Рішуче "Ні!" сказати мусим ліні.
Наш ворог — пів країни ледацюг.
Вкраїні конче треба Мусоліні —
живий, суцільно сплетений ланцюг.
Ще "світять" геморої нам солідні,
допоки в "насєлєнья" галюни.
В кулак збери нас, батьку Муссоліні.
Хай знають всі, хто в хаті — головний.
В народу слуги — небагатослівні.
Та кожен — тріумфальний самодур.
Явись народу, батьку Мусоліні,
та вибий з нього плісняву і дур!
Безплідна — метушня червоних ліній.
Життя вдихне в задавн(л)ений процес
одна пряма — Беніто Мусоліні.
Не всі лиш чули й думали про це.
Навівши лад у хворому сумлінні,
заклавшись проти вигод і утіх,
в собі відчуєм батька Муссоліні.
Не пряник бадьорить — лише батіг.
Багацько ще роботи в нас, Беніто.
Куди не глянеш — хаос, лютий треш.
Та є й такі між нас — мов з ебоніту,
як тільки проти шерсті нас потреш.
Не згустиш більше фарб — і так олійні.
Чигають скрізь гієни і круки.
Десь пише на коліні Мусоліні
новітній план могутньої руки.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850339
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2019
автор: Олександр Обрій